Below are the 20 most recent journal entries recorded in sergey_adept's LiveJournal:

[ << Previous 20 ]

Wednesday, July 15th, 2009
8:30 am	Desperate but not hopeless Вчора проспав пробіжку зранку - бігав ввечері. 20 кругів, десь 8 км., - прикольно. Ввечері біг зовсім інший, це інший світ. На стадіоні якісь хлопці грали в футбол, якісь школярі пили пиво, якісь люди вигулювали собак:) Зранку я не бігаю на стадіоні, зазвичай, - я бігаю вздовж дороги, бо машин мало, повітря ще свіже. А сьогодні зранку бігати було досить важко, за ніч не встиг відновитися. Тому бігав повільно. Але все одно в кайф. Пробіжки тримають мене на якомусь рівні, і допомагають не стояти на місці. Без них мені дуже погано. Без них я остаточно перетворююся на недієздатного мізантропа, а, скажу вам, таке перетворення мені не подобається. І хоч я далеко не "жайворонок", але мені більше подобається бігати саме зранку. Годин в 5.хх Вчора бігав годину, сьогодні 52 хв. (Comment on this)
Saturday, July 4th, 2009
1:47 pm	surviving of the fittest, if we talking about this in a broad sense... Та незалежно від реальності, я хочу собі великий парк з хвойних дерев. Парк, який місцями переходитиме в ліс, де будуть жити звірі, і майже не буде людей. Але ж тут мішається ще одна концепція - and the world is not enough. (Comment on this)
Wednesday, July 1st, 2009
12:13 am	Років з 10 назад я сидів на автобусній станції "Полісся", що на площі Шевченка, чекав автобуса на Димер, і вирішував тригонометричні рівняння в зошиті. Пам"ятаю був момент, коли я повністю опинився в якомусь іншому світі, де існували лише синуси та косинуси, одне перетікало в інше, де я бачив що до чого призведе на кілька кроків вперед. Раптом я прийшов до тями, навколо сновигали якісь люди, автобус був майже забитий, і я ледве вліз в нього, але то все було неважливим. Мене переповнювало відчуття щастя, якогось розширення горизонтів, іншого виміру, який ледь показався з-за рогу... Я ніколи не був хорошим математиком, - ні в школі (в 9-му класі були навіть трійки), ні на фізматі КПІ (були самі тільки трійки, і лише викладач матаналізу, Ярема Ярославович, казав "з нього буде математик, відчепіться від нього", коли мене розпікали в деканаті), який я так і не закінчив (і шаленів в бібліотеці від книжок з матлогіки, які фізично викривляли моє уявлення про здоровий глузд, і теж щось починало прояснюватись, але реальність знову вривалася у самий неподходящий момент), ні тим більше зараз, коли я просто відчуваю, як закам"яніли мізки. Але мені було б дуже важко жити без віри в те, що колись я вивчу математику, і той світ, проблиски якого я іноді бачив краєм ока, відкриється мені на повну. Колись - обов"язково. (2 Comments |Comment on this)
Saturday, June 27th, 2009
3:24 pm	Так багато всього цікавого мені. Так багато такого, що я не знаю про світ і про себе, і що я хочу знати. Що я таке взагалі? Мені здається що я і є природа, матеріальний світ, що хоче сам себе пізнавати. ( Read more... ) (Comment on this)
Tuesday, June 23rd, 2009
8:52 am	Я стаю майстром жанру "невідправлений коментар". ____ Вчора був у стоматолога. Стоматолог - жінка, cutie-cutie. Медсестра теж дуже гарненька. Я вже боюся за долю своїх зубів. Все таки кожен повинен займатися своїми справами, і не путати подіум зі стоматологічним кабінетом:) (2 Comments |Comment on this)
Sunday, June 21st, 2009
9:03 pm	Summer, summer... By the way, I really sucks at money making activity, and that bothers me. I'm almost ready for doing some pirouettes and zigzags in my life, and all that pretty pointless and stupid. And - Agreed! - I'm going to have some fun in this year (or, broader, in whole life), and I'm pretty bad in that too. ( Read more... ) (Comment on this)
Saturday, June 6th, 2009
12:20 am	У деяких дослідників оксиду цинка день народження. З днем народження! ________________________________________________ Хотів написати про мишей (ну, там FOXP2), та якось іншим разом. Але я вражений. Зис іс ріал сайенс! ________________________________________________ Спробував їсти ківі зі шкіркою - сподобалось. ________________________________________________ Ніби все, як що згадаю, - повідомлю. (17 Comments |Comment on this)
Wednesday, May 13th, 2009
10:48 pm	Думаю, всі в курсі, що лишайники - це такий симбіоз грибів та водоростей. Часто правда кажуть що симбіоз цей взаємовигідний. Мені не зовсім зрозуміло у чому вигода водорості в даному симбіозі? Колись мені сказали, що "завдяки грибу водорость може освоїти нові, раніше недоступні середовища, в яких вона без гриба не виживе". Сумнівна вигода. За такою логікою і у Сталіна та зеків був взаємовигідний симбіоз, вони йому власну робочу силу, а він допомагав їм освоїти раніше недоступні простори півночі. Відомо ж, що лишайниковий гриб без водорості розвивається погано, а водорость без гриба почуває себе набагато краще. Чистий паразитизм. Але розумний паразитизм. Гриб до останнього підтримує водорості, проте якщо жити стає вже зовсім скрутно, гриб таки з"їдає нещасну водорость. Лишайники - це такі гриби. Хазяйновиті грибочки зі стадами водоростей всередині, за якими вони доглядають, яких вони годують, яких вони використовують... Їх повно навколо, цих хижих, розумних, повільних грибів. На деревах, на камінні, на землі, - спробуйте звернути увагу. Може вони й з нами скоро почнуть "взаємовигідний симбіоз" :) А може вже давно почали? Бу! _________________________ Якось я зовсім не готовий до "Пробігу під каштанами". Навіть хочу не бігти. Або "прийняти участь" - пробігти трасу повільно, з думками про те, що головне - не перемога, я біжу собі в своє задоволення, ну нема в мене настрою швидко бігти... І все це через те, що неприємно буде побачити на годиннику слабенький результат виклавшись на всі сто. Дуже вже погані в мене зараз всі сто. Втім, тікати та ховатися від правди ще неприємніше. ________________________ Взагалі я зараз багато їм, багато працюю, і мало рухаюся. Мені це не подобається. Я буду це міняти. І цікаво досить бігати під Eric Dolphy. Незвично, але цікаво. Особливо під декорації поля залитого туманом, з поодинокими деревами, і червоним, величезним сонячним диском трохи вище горизонту. Відчуття реальності злітає начисто. В принципі, туди йому й дорога, цьому відчуттю... ________________________ Фотки лишайників. (2 Comments |Comment on this)
Sunday, April 26th, 2009
12:39 am	Z ltoj pfljd,fybq Треба щоб в холодильнику завжди були баклажани, помідори та кабачки. І сир. Один дешевий - російський наприклад, і брі або ще щось смачне. Данблю теж непогано - його багато не треба, а маленький шматочок до гарячого супу-пюре - це просто свідчення божественної природи цього світу! (та все ж свідчень небожественної його природи набагато більше :)) Ну, вже ясно що я набрав 5 з копійками лишніх кілограмів і зараз люблю себе менше ніж завжди :( Але я не здаюся, і скоро почну атаку на власне сало. А ще кока-кола - теж must have! Дуже люблю цей напій. За одну кока-колу можу пробачити Штатам Ірак (втім це безглуздо, я й так відношуся до Штатів некритично. Просто не можу відноситися до найкращої в світі країни критично. А її неідеальність лише додає їй шарму.) _______________________________________________________ Життя моє таке ж безцільне, як і раніше, і я цьому радий. Подумав, що моє фото було б класною ілюстрацією до поняття "фрік", якби його перенести на українські реалії. Це мені трохи лестить, і трохи дратує. Як колись співав Цой - "...я не люблю когда мне лгут, но от правды я тоже устал..." Точно сказано. _______ Що ще? А, ну да, Емілі Блант - киця. Особливо її образ у фільмі "The Devil Wears Prada". Вона досконала. Правда знаєте, що жахливо? Вона на кілька років молодша за мене. І якщо п"ять кілограмів я з легкістю скину, то пару років буде скинути важче. І я збираюся завтра сходити за грибами. It's Morel Time! Current Music: Eric Dolphy - Out There (Comment on this)
Wednesday, April 15th, 2009
9:42 pm	Наукові зомбі Я не можу сказати що науки в Україні немає. Вона є. Але враження таке, що вона, ця наука, несправжня, що вона fake. ( Далі... ) (9 Comments |Comment on this)
Friday, March 27th, 2009
7:17 pm	Читаючи про еволюцію, подумав: всі ті, хто каже про батьківщину та фатерлянд повинні повертатися в Африку, і обійматися з місцевими племенами. Це наші справжні предки. Це предки трипільців (які до нас мають таке ж відношення як китайці). Це предки людства. Всі ми є нащадками "зрадників". Тих, хто покинув свою Батьківщину, і пішов шукати кращої долі, змінюючись в ході пошуків. Наступна думка така: патріотизм, це непогана тактика, але стратегія не в патріотизмі. Чи варто триматися за свій народ? Думаю, ні. Але й з огидою відрікатися від нього теж не варто. Неконструктивно. ( Далі... ) _________________________________ (Comment on this)
Thursday, December 25th, 2008
9:29 am	І чому я іноді такий незадоволений? Тому що життя моє не таке як у інших? :) Але ж це чудово. Це те, чого я насправді хочу. І як не намагаюся я сам себе перемогти, я й досі ходжу непереможений. Всім насправді глибоко начхати на мене, але я все одно намагаюся стати таким як інші – звичайним. Хоча чи існують звичайні люди? :) Не знаю, не знаю... В цьому ніколи не можна бути впевненим. Я підозрюю, що всі інші теж лише намагаються стати "звичайними", іноді якось по іншому це називаючи. У декого дуже добре виходить. Проблема лише в тому, що постійно обдурюючи себе я верчуся скаженою білкою у безглуздому колесі сансари і дуже виснажуюся, намагаючись зробити те, що нікому не потрібно. Те, що непотрібно в першу чергу мені. _______ Слухав недавно Beyonce. І мені дуже подобалося. Дивно, бо раніше я ставився до цієї співачки прохолодно. Як все ж сприйняття музики (і не лише музики) залежить від настрою. І навпаки. Іноді вмикаю Sonata №25 (скачав у paul_kiss), та Piano Sonata No14 Бетховена. Найкраще коли не просто слухаєш, а щось робиш під цю музику : вечеряєш, прибираєш, розкладаєш ліжко. Складається дивне (приємне) враження, немов дивишся на себе зі сторони. Немов дивишся якесь кіно. Здається навіть що є інші глядачі. _______ Щодня їм по грейпфруту. Ріжу грейпфрут на дошці, впоперек, кільцями. Беру кільце, надрізаю шкоринку в одному місці, і розтягую його в одну лінію, - трикутники червоної соковитої м'якоті, яка безсило пручається бризкаючи та стікаючи соком по пальцям. З'їдаю. Солодкувато-терпкувато-гіркий смак. ______ Інші реальності бувають такими прекрасними. Але й одна моя не гірша. Ще й досі мало та безладно, клаптями досліджена. Моя стара мрія вміти зупиняти час нажаль і досі залишається мрією. Я б погодився навіть на який-небудь день сурка, але ніхто не пропонує. Шкода, мені б це було досить до речі. Подаруй мені такі можливості на Новий Рік, дід Мороз. ______ А ще – деякі речі повинні бути даними тобі просто так, за те що ти є. Зароблені – вони втрачають свою цінність. Current Music: Piano Sonata No14 (1 Comment |Comment on this)
Wednesday, October 15th, 2008
3:23 pm	Самокопання, енд е біт ов політікс. А по-моєму Ющенко – мудак, і треба було шукати компромісу. Все одно доведеться шукати компромісу. Все одно треба буде працювати і з Януковичем, і з Тимошенко, і з ним самим. Парламент міг працювати, і повинен був працювати. Хай би шукали спільні точки зору, хай би щось вигадували. І навіть якби не вигадали, чим допоможе розпуск? Чого він хоче цим добитися? Мені не зрозуміло. Може він хоче щоб парламент працював і приймалися важливі законопроекти? Так, мать його так, нехай введе диктатуру. У диктатурах все дуже чітко працює, все ясно, просто і зрозуміло. У диктатурах буває маса плюсів (крім власне диктатури). Коротше, Ющенко для мене тепер остаточно в одному ряду з Тимошенко та Януковичем. Він не цікавий мені як можливий політичний вибір. Мої минулі голоси за нього та його силу були, я вважаю, обґрунтованими. Раніше, на той час. Коли це було доречно. Тепер голосувати за нього, виходячи з моїх поглядів на Україну, світ, і як все має бути, - голосувати за нього не логічно. (тут так як з Грузією: симпатія до країни та її демократії не означає симпатії до Саакашвілі та підтримки того ганебного обстрілу; або як, прости господи, з Росією, - симпатія до країни не означає симпатії до імперії, Путіна, примушення до миру і т.д. Але це все філософія) Отже я так роблю: чекаю, чи відокремиться щось більш прийнятне від Нашої України (якщо Яценюк створюватиме свою партію, я дуже можливо за нього проголосую), якщо такого не відбувається – голосую за одну з симпатичних мені маленьких партій або проти всіх ("проти всіх" – найгірший варіант, і для мене майже неприйнятний). В любому випадку не голосую за сили Тимошенко та Януковича. Не являю що могло б змусити мене голосувати за "Нашу Україну". І цей, якщо раптом хтось захоче керуватися цим дописом для формування своєї думки, зверніть увагу на те що автор не націоналіст, ба, навіть не патріот. Він не любить своєї країни, є нереалізованою особистістю і класичним озлобленим невдахою. Він схоже є американофілом, без великого захвату ставиться до європерспектив, і якось незрозуміло відноситься до Росії (схоже розуміє, що як союзник вона не можлива в найближчі років 20 (ха-ха, ще одного нулика забув), і трохи жалкує через це). До того ж рідною своєю мовою вважає англійську (якою ледве може зв'язати до купи кілька слів, і взагалі не зрозуміло що у нього за підстави), а у мовному питанні хоч і вболіває за одну державну мову – українську, але молиться щоб не було ніяких референдумів на цю тему, бо не вважає таку одномовність у такій країні демократичною (про позитивну дискримінацію лохам розповідайте, ага), і це є внутрішнім конфліктом, яким автор насправді навіть насолоджується :) Автор сноб та агресивний атеїст, паталогічний боягуз та прокрастинатор, вегетаріанець та любить джаз (тобто "родіну продаст" запросто). Ну, і наприкінці так і хочеться не зовсім доречно зацитувати: "Собственно говоря, на что ты жалуешься? – Собственно, я не жалуюсь, я хвалюсь" :) (18 Comments |Comment on this)
Thursday, September 18th, 2008
4:16 pm	Ну, і раз я вже тут... Моя думка про патріотизм останнім часом дещо змінилася. Я з задоволенням зацитую Толстого: Мне уже несколько раз приходилось высказывать мысль о том, что патриотизм есть в наше время чувство неестественное, неразумное, вредное, причиняющее большую долю тех бедствий, от которых страдает человечество, и что поэтому чувство это не должно быть воспитываемо, как это делается теперь, - а напротив, подавляемо и уничтожаемо всеми зависящими от разумных людей средствами. "Патриотизм и правительство", 1900 Якщо комусь захочеться посперечатися... гм, я банально не можу обіцяти швидкої реакції на ваші аргументи. Ось взимку я проводитиму більше часу в мережі, а зараз я тут не частий гість. (7 Comments |Comment on this)
4:13 pm	RusGruz Близьке мені на тему всіх проблем з Росією і цього російсько-грузинського конфлікту теж: http://users.livejournal.com/vba_/79684.html (Comment on this)
Saturday, June 7th, 2008
1:47 pm	А чи казав я вам, шановне панство, що цьогорічний "Пробіг під каштанами" я пробіжав за 18 хв.? За 16 не зміг, недостатньо було волі до перемоги. Майже всю трасу я біжав з дідом років 70-ти, але на фініші, метрів зо 200 до фінішу, дідусь мене обігнав. Моє щастя, що не було вірьовки й мила, а то б я там і повісився:) З сорому, звичайно. Зато тепер в мене є досвід надзвичайного приниження!!! В мене правда такого досвіду й так... (15 Comments |Comment on this)
Thursday, July 5th, 2007
10:13 pm	(Comment on this)
Saturday, June 30th, 2007
11:55 pm	Ніч, час лягати спати, але, як назло(як завжди), спати зовсім не хочеться. Зато я завтра нічого не повинен робити, нікуди не треба збиратися, можна висипатися аж до шостої ранку... Оце життя! Гм, ще бачив недавно Меган, Лесю, Елтона Джона (останнього правда зовсім мало, хвилин 15). На відміну від Елтона, у Лесі та Меган є журнали. Що ще? О, можу про собак розповісти - я їх зараз всіх ненавиджу. Коли бігаю, і на мене кидається якась наволоч (завжди ззаду), я розвертаюся і біжу їй на зустріч щоб вбивати, і якби вони не тікали одразу ж, я б виривав їм серце і трохи урізноманітнював свою вегетаріанську дієту. Гірше коли собака з хазяїном, бо завжди чекаєш, що він її проконтролює, і дуже часто ці сподівання марні, бо собака не звертає уваги на жалюгідні "фу!", "мєсто!" і т.і., і ніколи не знаєш чим закінчиться зустріч з любителем тварин на цей раз. Отож я знаю, за яку партію я буду голосувати: за ту, котра введе масові розстріли для тих, хто не котролює своїх pets, хто видасть закон, що забороняє ЛЮБУ собаку виводити на вулицю без намордника , що нагадає людям, котрі забули відому заповідь Екзюпері, що, блін, ми таки відповідаємо за тих, кого приручили. Ну, як ви зрозуміли, собак я зараз ненавиджу, і мабуть це надовго. І нічого такого не сталося, просто накипіло. А кусали мене лише два рази - один раз малого за ногу на велосипеді, легко, другий раз весною, під час пробіжки вівчарка ззаду, за ногу вище коліна, тихо і без гавкоту кинулася, тварь, але не боляче; коли дома побачив клапті шкіри та кров, озвірів і був ладен вбивати всіх собак. Відношення це до них закріпилося. Собака була з хазяїном, з яким ми трохи посварилися і розійшлися. Шкода, наступного я вбиватиму. (7 Comments |Comment on this)
Sunday, June 3rd, 2007
7:49 pm	Я біжав "Пробіг під каштанами". Мій час 19 хв. 50 сек (5 000 метрів). Я дуже задоволений. Хочу наступного року пробіжати за 16 хв. Sorry що я так мало пишу. Втім можете подякувати мені, що я не забиваю вашу френдстрічку своїми литдибрами. Кому цікаво, то я зараз фанатію від серіалу "Friends", від trail running, слухаю багато Елтона Джона та йдучи по вулиці або під час пробіжки наспівую "Ой не ходи-ходи Орисю ..." гурту "Мандри". OK, see you later! Current Music: Elton John - Goodbye Yellow Brick Road (8 Comments |Comment on this)
Monday, January 29th, 2007
7:25 am	Щойно побігав гарненько, правда всього 22 хв (з 6.15), і хоч досить швидко, але не нагрузив достатньо дихалку (любе кляте праве коліно, заживай будь ласка!). Звичайно норма - 40 хв. Класно, але нові траси досить небезпечні. Перемахнув через якусь огорожу і вліз ногою в калюжу вже коли додому біжав. Не знав що бувають такі глибокі калюжі. Зараз вже прийняв контрасний душ і випив зеленого чаю з медом. Слухаю енергійний французький реп (це дві речі, на які я зараз підсів: єврейська народна музика та французький реп). (1 Comment |Comment on this)